Сила двох голосів
Anna Maria
Дует, у якому гармонійно поєднуються жіночність, сила та справжні емоції. Їхні голоси звучать в унісон на сцені й у житті, створюючи особливу атмосферу щирості та натхнення. У цьому інтерв’ю сестри відверто говорять про творчий шлях, нові пісні, внутрішню трансформацію та моменти, які роблять їх ще сильнішими.
Розкажіть, як починався ваш творчий шлях?
Ми завжди кажемо, що співати почали з народження. І це не просто красиві слова для інтервʼю.
Батьки нам розповідають, що нас ще в пологовому будинку називали Аллою Пугачовою та Софією Ротару! (на той момент це були дві найпопулярніші співачки)
А вперше на сцену ми вийшли у 6 років. Дуже добре памʼятаємо цей момент. Це був конкурс близнюків. І ми посіли там 1 місце. За день до цього мама вивчила з нами пісню, нам акомпанували два брати-близнюки на гітарі, і наскільки ми пам’ятаємо, ми дуже впевнено почувалися на сцені і не переживали.
Нам подобалося це відчуття: стояти на сцені, коли на тебе святять софіти і дивиться багато людей. Нам подобалося, коли до нас додому приходили гості, ми чекали на момент, коли нас попросять щось для них заспівати. Але займатися вокалом професійно ми розпочали у 12 років. Примушувати нас не потрібно було-ми самі хотіли ходити на заняття. І памʼятаємо, що ніколи не співали так званих «дитячих пісень». Вже в 12 років ми співали пісню Френка Синатри або Фредді Меркʼюрі і нам дуже подобалась така музика. А потім вже ми почали їздити на різні концерти, фестивалі, по Україні і закордоном, де своїми виступами в представляли Україну. Для нас кожна поїздка, кожен концерт завжди були і є особливим моментом, який ми дуже чекаємо.
Батьки завжди нас підтримували. Вони в певний момент зрозуміли, що для нас це більше, ніж просто захоплення, заняття, що в цьому – наше життя.
А вперше вся країна побачила і почула нас в телепроекті «Шанс», де нашим наставником був Кузьма Скрябін.
Як народжується ваш новий трек? Чи є у вас особливий ритуал?
Народження пісні – це справжнє диво. Ми віримо, що все це приходить від Бога. І це тайна, яку досі не розгадали. Бо пісень хороших чимало, але не кожна з них стає особливою. Це творчий процес, і він завжди різний. Неймовірний, захоплюючий, дивовижний! Іноді якась фраза приходить в дорозі, іноді після якогось сильного емоційного переживання, а іноді ідея пісні або тексту може прийти навіть уві сні! Але б ви знали, який адреналін відчуваєш, коли приходить ідея пісні … це не описати словами! Не дарма це часто порівнюють з народженням дитини. Ми пишемо вдвох, втім є пісні, в яких і музику, і текст ми написали разом, а є пісні, які написані або Марією, або Анною.
Цікава історія з піснею «Бути щасливими», яка так полюбилася людям і яку співає вся Україна. Одного разу, коли був дуже поганий настрій та важко на душі, ми вийшли прогулятися містом…
Завжди так робимо. Йдемо собі просто, неважливо куди, і дивимось на різних людей. Тоді прийшла в голову така думка: «Ми всі такі різні… але всі прагнемо одного – бути щасливими. Це так просто!» Прямо на вулиці увімкнули диктофон та тихенько наспівали декілька рядків : це і стало приспівом пісні. І ми дуже радіємо, що людям ця пісня прийшлася до душі! Куди б ми не приїхали, цю пісню співає вся зала разом із нами в унісон.
Хтось написав коментар, що це справжній «гімн життя»! А в Тік Ток вже більше 250 тисяч відео під неї.
\Як вам працюється в дуеті? Чи бувають творчі суперечки?
Ми розуміємо одна одну без слів, як на сцені, так і в житті. І завжди вважаємо, що те, що ми вдвох – це наша «double power» – подвійна сила! Вдячні Богу за це.
Памʼятаємо, що ще Кузьма про нас казав, що між нами Bluetooth працює максимально ідеально.) І так воно і є. А багато музикантів відмічають, як неймовірно зливаються наші голоси. Звичайно, ми практикуємось з народження! Авжеж, бувають суперечки, і досить часто, треба сказати. Ми обидві доволі емоційні, і дуже вимогливі до себе і одна до одної.Тому творчий процес іноді супроводжується суперечками, спорами, і іноді це може відбуватися досить гучно, як в справжніх італійських родинах.
В одному кліпі на пісню «My Road» ми навіть побилися – цього вимагала режисерська задумка. Але навіть коли сваримось між собою, то досить швидко миримось. В нас не буває такого, що тримаємо образу одна на одну довгий час. Врешті решт, в таких творчих спорах нерідко народжуються нові цікаві ідеї.
Яка ваша пісня є найособистішою і чому?
Марія: Для мене – це наша пісня «Тримай мене». Бо вона справді про дуже особисте. Цю пісню я присвятила своєму чоловікові, хоча на момент, коли вона була написана, ми ще не були одружені. Пісня була написана на дуже сильних емоціях, буквально за 10 хвилин.
Під час обміну кільцями, коли ми одружувались, звучала ця пісня – «Тримай мене». І ми обидва не могли стримати сліз.
Анна: Одна з найособистіших пісень для мене – це наша пісня «Light Up». Писали її ми разом із Марією, в дуже непростий період нашого життя. Вона про те, що ніхто не може погасити світло, яке є всередині. І саме це світло пробʼється крізь будь-яку темряву. Саме це світло є головною зброєю. До речі, в кліпі на цю пісню взяв участь наш непереможний чемпіон, наш земляк – Олександр Усик. І кліп здобув чимало перемог на міжнародних кінофестивалях.
Для мене одна з особливих і дуже особистих пісень – це пісня «Знаєш Ти», послухайте її.
В 2019 році ви брали участь у національному відборі на Євробачення. Що для вас означає цей досвід?
Це був однозначно один з найскладніших періодів в нашій кар’єрі, в нашій творчій і особистій історії. Це коштувало нам великої кількості переживань, нервів і сліз. І взагалі це подія, яка без перебільшення змінила наше життя. Ми пройшли через надскладні випробування, прошли через хейт… Це загартувало наш характер. Але відверто кажучи, ми нікому б не побажали б таких випробувань. Та, врешті решт, час все розставив по місцях і показав, хто є хто. Показав нашу позицію. Не бачили сенсу комусь щось доказувати на словах, наші вчинки і справи зробили це за нас. Ми не словом, а саме своїми справами вирішили «боротися». Навіть більше скажемо, дехто з тих людей, які були хейтерами, з часом стали нашими фанатами, прихильниками. Вони бачать, де ми і що робимо і роблять висновки про нас і нашу позицію з наших справ, з фактів, а не з жовтої преси. А взагалі, ми відчули неймовірну підтримку людей. Куди б ми не приїхали із концертами, люди після виступу підходять до нас, обіймають і кажуть, що на тому відборі на Євробачення всією родиною вболівали за нас і переживали все те, що там відбувалося, разом із нами. Ви навіть не уявляєте, яку кількість повідомлень із підтримкою ми отримали, абсолютно від незнайомих нас людей, з різних куточків світу. Люди писали: «ми з вами , ми за вас», «ви найкращі», «дівчата, тільки е опускайте руки, ми хочемо вас чути», «ми підтримуємо вас»! Ми й досі зберігаємо скриншоти цих повідомлень, бо вони нам допомогли тримати спину рівно. Тому що кожне слово давало нам потужну підтримку і розуміння, що ми все робимо правильно, що люди на нашому боці. Це дорого вартує, така неймовірна підтримка! Бо це не купиш ні за які гроші. Адже насправді люди все відчувають.Тому це вже частина нашого шляху, частина нашої особистої історії.І ми пишаємось собою, що пройшли це достойно.
Ви нещодавно завершили тур Європою із 30 концертів. Які ваші враження?
Так, ми виступали із нашим українським оркестром Prime Orchestra. Було багато концертів в різних країнах – Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія, Чехія, Німеччина, Польща…
По-перше, хочемо сказати, це неймовірне задоволення співати саме із великим оркестром, бо цей потужне звучання заворожує і бентежить! Чудове шоу, яке дійсно варто подивитися та послухати.
По-друге, нам надзвичайно приємно бачити, як тепло приймають українських музикантів. Всюди – повні зали і публіка, яка аплодувала стоячи і не хотіла відпускати.
Навантаження було дуже сильне, звісно, бо щільний графік, концерти кожен день, постійні переїзди, майже відсутність нормального сну… Але це все дрібниці у порівнянні із тим, яке задоволення ми отримуємо від концертів.
І ще більше приємно було усвідомлювати, що ми робимо важливу справу, оскільки частина коштів від кожного концерту йшла на благодійність – придбання медичних шпиталів для Харківської області.
Ви презентували нову емоційну пісню “ Я маю жити”. Яка історія стоїть за її створенням?
Марія: Цю пісню я написала вночі. В одну з тих неспокійних ночей я не могла заснути. І слова цієї майбутньої пісні прийшли до мене, як певна опора, за яку можна триматися. Телефон був поруч, я взяла його і записала на диктофон ці декілька рядків, наспівала мелодію. І чомусь, ніби і прості такі слова, але кожен раз вони викликають в мене море почуттів, емоції просто накривають із головою. І саме мої діти надихнули мене на цю пісню. Думаємо, у кожного з нас в переломні моменти життя є та соломинка, за яку ти тримаєшься з усіх сил. Для мене любов моїх дітей завжди була і є натхненням, радістю і самою великою підтримкою.
Анна : “Другий куплет пісні написаний як розмова зі своїми дітьми. В ній бажання передати їм певні цінності, навчити головним речам, пояснити важливі моменти. А головне – сказати, що основою всього має бути любов. Ми б дуже хотіли, щоб ця пісня не просто сподобалась, а мала силу в чомусь допомогти, змусила згадати про важливе, подякувати, щоб на душі стало світліше.
Які Ваші плани на найближчий час?
Зараз хочеться максимально ділитися своєю творчістю, не чекати, жити тут і зараз. Тим більше, завжди надихають коментарі під нашими піснями : «це те, що потрібно було почути саме зараз», «ця пісня – гімн життя для мене», «ваші пісні надихають». Це щастя: усвідомлювати, що наша творчість, наші пісні потрібні. Весною буде декілька сольних концертів по деяким містам України : це Харків, Суми, Київ, Лубни, Мукачево, Полтава…
Кожен концерт, кожна зустріч із глядачами – це моменти, яких ми дуже чекаємо, які цінуємо.
Це те, що дуже надихає нас.
Друзі, приходьте, бо коли ми разом і коли звучить пісня – життя триває!
