Тетяна Столяренко: Ніколи не здавайся
«Коли мені стає важко, я згадую, скільки випробувань я витримала і це надає мені сили йти тільки вперед! Ні в якому разі не можна знецінювати свою роботу та зусилля» – каже Тетяна, депутат, радниця Харківського міського голови та активна волонтерка. І сьогодні вона поділиться, як, незважаючи на всі складнощі, знаходить сили щодня допомагати тим, хто цього потребує, про важливі міжнародні проєкти для Харкова та особисті джерела натхнення.
Тетяно, раді знову вітати Вас на сторінках нашого глянцю! Розкажіть, як змінилося Ваше життя після 24 лютого 2022 року. Чи не виникала думка виїхати з сім’єю за кордон через агресію РФ проти України?
Як і у багатьох людей в Україні, моє життя змінилося після 24 лютого 2022 року. Того дня я разом з родиною перебувала в Харкові. Ми деякий час не виїжджали з міста і жили у метро. З перших днів я разом із надійними друзями почала допомагати людям, які знаходилися разом з нами на одній із станцій метро. Після того, як мій син дуже захворів через тривале перебування в метро, ми були змушені виїхати. Нас прийняла родина нашого друга, яка надала нам усю необхідну допомогу. Повертатися додому в той час не було можливості. Але, незважаючи на все, я щодня продовжувала разом зі своєю командою допомагати людям у Харкові та за його межами. І зараз продовжую працювати у Харкові.
Ви багато років очолюєте благодійний фонд Network of Caring. Розкажіть, яку допомогу Ви надали як волонтерка у цей непростий для країни час?
Протягом більше 12 років я очолювала міжнародний благодійний фонд «Network ofCaring». Фонд з перших днів повномасштабного вторгнення почав надавати грошову допомогу людям у розмірі 5000 гривень, а також організовувати доставку гуманітарної допомоги з Іспанії та інших країн. Ми співпрацювали та продовжуємо працювати з волонтерськими організаціями, такими як «Волонтерський рух Буковини» та інші. Багато друзів, які бажали допомогти, організовували благодійні акції в різних країнах Європи та направляли допомогу до Харкова.

З липня цього року Ви обіймаєте посаду радниці Харківського міського голови. Як Ви відчуваєте себе на новій посаді?
По-перше, це довіра з боку Харківського міського голови, який запропонував мені посаду радника. Для мене це створює ще більше можливостей допомагати людям і місту. Я активно займаюся розвитком міжнародних відносин, усвідомлюючи, що це важливий напрямок сьогодні, який закладає фундамент на наступні роки. Підтримка міського голови у започаткуванні інституту Почесних Амбасадорів від міста Харкова в різних країнах світу та містах стала історичним кроком для нашого міста. В Харкові вже є перші три Почесні Амбасадори: у Великій Британії, Сполучених Штатах Америки та Словацькій Республіці. Народна дипломатія в усі віки була впливовим інструментом у формуванні та розвитку не лише міст, а й цілих країн!
Тетяно, які глобальні цілі Ви ставите перед собою сьогодні?
Так, звичайно, у нас є цілі. Існують як довгострокові, так і короткострокові. Щодо короткострокових, то ми плануємо завершити розпочаті проєкти з нашими міжнародними партнерами, зокрема, оснащення трьох нових «підземних шкіл», які будуються в Харкові. Успішним прикладом нашої спільної роботи з міжнародними партнерами є оснащення «Першої підземної» школи у Харкові. Також ми працюємо над ще одним дуже цікавим і актуальним проєктом, але деталі про нього ми дізнаємося першими від нашого мера. Всьому свій час.
Хто або що Вас надихає в цей складний час?
Ви знаєте, може, це звучить не дуже скромно, але я сама себе надихаю. Коли мені стає важко, я згадую, скільки випробувань я пройшла в своєму житті і що, незважаючи на все, я жива і навіть усміхаюся. Це викликає в мене гордість за себе. Ні в якому разі не можна знецінювати свою роботу та докладені зусилля, а тим більше дозволяти це комусь іншому. Я намагаюся триматися подалі від людей, які сповнені негативу. Тут доречною буде моя фраза: “Будь як Ferrari — багато хто може постояти поряд, але їхати разом зможуть тільки одиниці”
Про що Ви мрієте зараз, Тетяно?
Звісно, я мрію про мирне та захищене небо над улюбленим містом Харковом! А далі буде…
















