Людяність понад усе
Альона Назаренко
Директорка та засновниця БФ «Для українців», підприємиця, секретар координаційної ради волонтерів при Київській ОВА, Радник в. о. міського голови м. Ірпінь
Альоно, у зв’язку з подіями в нашій країні, ви як і багато українців вимушені були покинути свою домівку? Як у подальшому склалося ваше життя?
Війна увірвалася в моє життя в день народження мого тата раптово, зруйнувавши все, що було для мене рідним і звичним. У перший день повномасштабного вторгнення ми вирішили залишитися в м. Суми, переїхавши до моїх батьків. Місто було в оточенні, уже об 11 годині йшли вуличні бої. Почалися постійні постріли, вибухи, світломаскування, переховування у підвалі…
У ніч на 8 березня ворог скинув авіабомбу неподалік батьківського будинку. Хата немов підстрибнула, моя 7-річна донечка дуже злякалася: вона босоніж побігла до погребу, дуже плакала та просила забрати її звідси. Серце розривалося, адже батьки залишалися вдома.
Саме в цю ніч, коли неподалік від нас загинуло понад 20 людей, нами з чоловіком було прийнято рішення виїхати з рідного міста до Хмельницького, саме там і почалася активно моя діяльність як волонтера, народилося те, чого не зможе знищити жоден ворог – моя рішучість діяти та допомагати.
Як вам вдалося, незважаючи на труднощі, створити на новому місці благодійний фонд?
Спочатку ми допомагали ліками цивільним і військовим на окупованих та прифронтових територіях. Пізніше стали отримувати запити від підрозділів Сил оборони України на допомогу автівками, тепловізорами, раціями, генераторами, зарядними станціями та іншим обладнанням. З часом кількість запитів значно збільшилася, зростали і суми зборів. Бути волонтером – це стиль життя всієї нашої родини. Волонтерство – це ще й людяність. Не кожен може здолати цей шлях. Адже людина віддає та випромінює назовні лише те, чим наповнена всередині.
Я обрала цей шлях тому, що хочу допомагати тим, хто мене захищає, щоб наші військові відчували нашу підтримку та знали, що за ними стоїть кожен із нас.
Саме тому нами з чоловіком було прийнято рішення створити Благодійний фонд «Для українців». Фонд активно розвивався, щотижня ми проводили благодійні ярмарки в декількох містах одночасно. Основна діяльність була зосереджена в Хмельницькому та Києві.
На початку 2023 року ми отримали запрошення від секретаря Ірпінської міської ради Анжели Макеєвої долучитися до реалізації проєкту з відбудови ДЮСШ в м. Ірпінь. Звичайно, ми прийняли запрошення, переїхали до Ірпеня, щоб повернути дітям можливість надалі займатися спортом у відновленій школі. Почав функціонувати хаб, де понад 8 тисяч сімей отримали допомогу.
Яку і кому благодійний фонд «Для Українців» надає допомогу?
Основним напрямком діяльності є допомога військовим, і це не лише про матеріальні речі. Волонтерська допомога – це потужний емоційний ресурс для військових та їхніх родин. У кожну нашу посилку ми кладемо обереги та дитячі малюнки.
Стосовно безпосередньо переданої допомоги. Нами було передано понад 300 тонн гуманітарної допомоги для ЗСУ, близько 100 штук дронів, РЕБ, безліч зарядних станцій, генераторів, 3 автівки, 2 баггі, понад 300 турнікетів.
Щодо маскування – то це понад 1000 метрів маскувальних сіток та понад 500 маскувальних кікімор для наших снайперів. Також бронежилети, шоломи, наколінники, пончодощовики натівського стандарту. На доставку гуманітарної допомоги
до наших захисників було витрачено 2 801 880 грн. Моя мотивація – це біль за зруйновані міста і долі людей,
це відчуття обов’язку перед загиблими і відповідальність перед живими, це прагнення до миру, який ми виборюємо
на полі брані, через дію, єдність та добрі справи.
Наша перемога залежить не лише від сміливості військових, а також від прагнення кожного українця долучитися до її наближення. Для мене підтримка сил оборони через збір коштів стала логічним продовженням внутрішнього переконання допомагати тим, хто тримає небо над нами. Я не маю зброї в руках, але маю силу слова, віри та дії. Кожна гривня, зібрана на дрони, РЕБи, – це шанс на врятоване життя та наш внесок у захист країни. Це спосіб сказати: « Я поруч. Я дякую. Я борюсь разом із вами».
Альоно, як виникла ідея створювати мило? Це було хобі чи одразу бізнес-план?
Окрім волонтерства, я займаюся підприємницькою діяльністю. Саме у Хмельницькому я познайомилася з неймовірною Мар’яною Овчарук, власницею крафтової миловарні «SOAP STORIES». Саме вона надихнула мене відкрити магазин натуральної доглядової косметики та крафтового мила.
Що для Вас найважливіше у виробництві мила – натуральність, дизайн чи емоції?
Найважливіше у нашій продукції – це винятково натуральні компоненти. Звичайне мило часто містить тваринні жири, синтетичні добавки, шкідливі барвники та інші компоненти, які можуть шкодити шкірі. Наше мило створене тільки з натуральних рослинних олій, відварів трав і квітів, оливкової олії, ефірних олій, спецій та інші дарів природи.
Кожен шматочок нашого мила наповнений корисними властивостями, які зволожують, живлять і дбайливо доглядають за вашою шкірою.
На День прапора ви представили унікальне мило у вигляді українського прапора, яке стало найбільшим в Україні. Що для вас означає цей рекорд і як вам вдалося реалізувати такий масштабний задум?
Ідея створити найбільше мило в Україні виникла більше року, тому ми ретельно обмірковували, яке саме воно повинно бути: його розміри, форма та кольори. Прапор – це наша гордість і надія. Ми хотіли, щоб кожен міг доторкнутися до символу нашої сили. Це мрія, яку ми втілили у життя. Цей рекорд ми присвячуємо усім захисникам та захисницям України. Я прагнула об’єднати людей навколо добра, привернути їхню увагу до потреб військових та зібрати кошти на зарядні станції для трьох бригад сил оборони й показати, що український дух незламний, креативний і світлий. Втілення проєкту в життя стало можливим завдяки Мар’яні Овчарук, Володимиру Назаренку, в. о. Ірпінського міського голови Анжелі Макеєвій, Ганні Крисюк – засновниці Книги світових рекордів – підтримці усієї нашої команди, підприємцям та волонтерам, артистам Dayton, Navmysno, Eyra, Imary, Алли Бублик, Максима Шклярова та Єлизавети Петрук, українцям, які щодня працюють, щоб підтримувати оборону не лише словами, а конкретними діями. У нас вийшов не просто видовищний арт-об’єкт, а символ єдності, гідності та сили нашого народу.
Цінність проєкту – це мило – не просто рекорд і не просто мило. Це спосіб подякувати захисникам та об’єднати сотні людей довкола спільної мети, це аромат надії та дотик турботи, який наші хлопці відчують навіть на передовій.
Які мрії маєте сьогодні – особисті та професійні?
Сьогодні мрію про Перемогу України, щасливе мирне дитинство для українських діток, повернення живими наших захисників і захисниць до своїх домівок, зібрання родини на рідній Сумщині та відпочинок усієї сім’ї.
Щодо професійних цілей – то це реалізація нових цікавих соціальних проєктів, створити простір розвитку жіночого лідерства, розвивати свою справу, щоб наше мило знали в усьому світі, довести, що чесність, креативність і турбота про людей – це моя формула успіху.
