Тетяна Семенова: Надія допомагає відновити життя
«Уся активна, наповнена сенсом частина життя залишилася в рідному Харкові, але я завжди пам’ятаю, хто я. Це надає мені сили для реалізації в чужій країні» – ділиться Тетяна в проникливому інтерв’ю своїм шляхом від евакуації під обстрілами до нових викликів на іншому континенті. Отже, дізнаємося від персонального коуча й архітекторки, як надія допомагає відновити життя. Вона, як мистецтвознавиця, розповідає про творчість і внутрішню силу, що допомагають їй відновити життя, знайти нове покликання та зберегти себе. Довідайтеся, як вона долає труднощі та відроджує свої мрії, знаходячи натхнення серед життєвих випробувань.
Тетяно, у зв’язку з подіями лютого 2022 року, ви, як і багато наших співвітчизників, вимушені були покинути свою домівку. Як склалося ваше життя на далекому американському континенті?
Початок війни застав мене в реанімації поруч із сестрою, яка йшла з життя після жахливої травми. Трагедія в моєму житті розпочалася ще раніше, а зпочатком війни вона переросла в щось неймовірно тяжке та безмежне. Згодом нам, як і тисячам наших співвітчизників, також довелося рятуватися. П’ять днів у машині під обстрілами — це здавалося справжнім кошмаром. Першою нашою зупинкою стала Румунія, де ми провели майже півтора року. Лише рік тому дорога нашої долі привела нас до Америки. Протягом усього цього часу частина мене залишалася вдома, тоді як інша намагалася жити, адаптуватися, витримувати удари долі та бути сильною. Уся активна, повноцінна та реалізована частина життя залишилася в рідному Харкові. Але завжди пам’ятайте, хто ви є! Наприклад, саме це надає мені сили для реалізації в чужій країні.
Ви, як людина мистецтва, реалізували себе в новій справі. Розкажіть про це докладніше.
Я завжди любила творчість — скульптуру, живопис, літературу, музику. У себе вдома я захоплювалася реставрацією антикварних та вінтажних меблів, створюючи новий дизайн і даючи речам друге життя. На жаль, мою квартиру зруйнували бомби, і все, що я з любов’ю створювала протягом багатьох років, було знищено. Тому рішення зайнятися реставрацією було природним. Увесь біль і гнів я виливала, шліфуючи шар за шаром шафи, трюмо, столи, а потім знову, з ніжністю, оновлювала, фарбувала та полірувала. Я розмовляла з цією меблевою красою — це були своєрідні моноспектаклі, що затягувалися глибоко за північ. Так, день за днем, вимальовувалося розуміння та усвідомлення моєї нової діяльності. Адже творчість, мистецтво та креативність допомагають мені жити. Це символічно — народження нового життя!
Тобто, завдяки своєму таланту, ви даєте меблям нове життя?
Хочу вірити, що так! Я та мої меблі переживаємо однакову історію, адже втратили звичний спосіб життя. Реставруючи меблі, я, можна сказати, відновлюю свою душу. У цьому для мене є величезний емоційний зв’язок.
Нещодавно ви, як акторка, знімалися в кіно. Розкажіть про це.
Це цікава подія. Одного разу в соціальних мережах на мене звернув увагу засновник музичної групи з Флориди і запросив на зйомки кліпу. Безумовно, я з радістю прийняла це запрошення і сподіваюся, що це стане певним початком моєї нової кар’єри у сфері мистецтва.
Тетяно, про що мрієте зараз?
Усі мої співвітчизники мають одну спільну мрію — закінчення війни! Припинення жахливої трагедії, яка зламала долі мільйонів людей. Це глобальна мрія, яка перевершує будь-які інші бажання. Щодо особистих бажань — це просто шлях, моя власна історія, яку я вибудовую, спостерігаючи, як справляюся з викликами. Тут немає місця мріям, тут безмежна гра фантазій. Я пишу книгу свого життя або постійно шліфую свій особистий спектакль. У мене немає мрій — є лише плани. Творча самореалізація, глибоке, навіть потаємне дослідження мого внутрішнього потенціалу — ось що забезпечує максимальну віддачу.
