Код жіночої сили
Olesia Totary
Енергокоуч, авторка трансформаційних жіночих програм, фахівчиня з внутрішньої опори, проявленості та роботи зі станом
Олесю, Ви вже понад 15 років живете у США. Що спонукало Вас до переїзду і як згодом цей шлях привів Вас у енергокоучинг? Чи знайоме Вам особисто відчуття «я недостатня»?
Я родом із Запоріжжя і до 20 років жила в Україні. У 18 років у моєму житті почався, мабуть, найважчий і найтрансформаційніший період: я раптово втратила тата, зіткнулася з насильством і кількома важкими подіями, які повністю зруйнували моє відчуття безпеки та самої себе. Пізніше мама була змушена виїхати за кордон на заробітки, і в якийсь момент я залишилася зовсім одна. Тоді я дуже глибоко пізнала, що таке відчуття покинутості, внутрішньої порожнечі, страху, тривоги та власної недостатності. І саме в той період величезною опорою для мене стали близькі друзі.
Коли з’явилася можливість поїхати до Америки, я не сприймала це як початок нового життя – радше як шанс видихнути, змінити реальність і ненадовго втекти від того болю, який проживала всередині. Але з часом ця поїздка перетворилася на великий життєвий шлях. Після переїзду близько 10 років я працювала в ресторанному бізнесі, будувала кар’єру та з великою любов’ю займалася організацією заходів. Попри зовнішні успіхи, всередині мене залишалося багато тривоги та внутрішньої невпевненості.
Після розлучення у 2018 році – стосунків, у яких я поступово втратила себе, – у мене почалися панічні атаки, а пізніше мені діагностували тривожний розлад і депресію. Саме тоді почався мій шлях у глибоку роботу над собою. Я пішла у класичну терапію, почала вивчати психіку людини, внутрішні патерни та вчитися чути себе. З часом тривожність перестала бути моїм постійним станом, але я все ще відчувала, що не можу повністю звільнитися від внутрішнього болю та напруги.
2020 рік став для мене точкою повного обнулення. Під час Covid-19 я жила у Вашингтоні, DC, і буквально за один день звичне життя зупинилося: закрилися офіси, ресторани, я втратила роботу та зіткнулася з сильною невизначеністю щодо документів. Саме тоді, на тлі найсильнішого стресу і страху, у мене відкрилося відчуття та бачення. Так почалося моє дослідження світу енергопрактик, яке з часом стало не просто інтересом, а моїм шляхом і професією.
З якими запитами найчастіше приходять до Вас жінки?
Найчастіше я чую таке: «Я хотіла б робити щось і не переживати «а що подумають люди»», «Я хочу бути впевненою в собі, хочу відчувати свою силу, що я впораюсь», «Я не знаю, чого хочу», «Я хочу піти від стану «зі мною щось не так» і переживань, що я зробила щось не так», «Я хочу почати проявлятися, але мені дуже страшно і я не вірю, що в мене вийде».
Багато дівчат приходять із нереалізованістю та страхом почати власну справу чи заявити про себе. Вони мріють про улюблену справу, але роками відкладають перші кроки, тому що їм здається: «таких, як я, вже надто багато», «ніша зайнята», «куди мені зараз лізти в Instagram у мої 35».
Кілька прикладів із моєї особистої практики: одна дівчина мріяла співати та виступати, але їй здавалося, що це неможливо, будучи мамою трьох дітей, що в неї недостатньо таланту й професіоналізму. Після нашої роботи її запросили бути солісткою у гурті, і вона почала виступати на сцені.
Інша дівчина за два місяці нашої взаємодії пішла з токсичної роботи, підвищила дохід на 30%, відпустила тривожні думки про колишні стосунки, схудла, вступила в нові стосунки, стала спокійнішою та усвідомила, що саме вона керує своїм життям.
Ще одна клієнтка мріяла написати книгу, але її дуже гальмували страхи, сумніви та невпевненість. У результаті вона написала оповідання, і воно посіло друге місце на конкурсі. Прекрасний початок, як на мене.
Дуже часто жінка не реалізує свій потенціал не тому, що в неї немає таланту, а тому, що їй страшно бути побаченою.
Тому моє завдання — не створити для жінки нову версію себе, а допомогти їй побачити ту силу, цінність і глибину, які вже є всередині неї. І найголовніше – допомогти їй самій це відчути й у це повірити.
За якими ознаками можна зрозуміти, що жінка живе не своє життя?
Якщо відповісти коротко, то найголовніша ознака – у неї не горять очі. Її життя будується навколо обов’язків і справ інших людей.
У неї всередині немає відчуття радості, наповненості та почуття «я живу своє життя». У неї немає енергії зранку, немає внутрішнього кайфу від життя — лише постійна втома та відчуття спустошення. Найчастіше така жінка звикла ставити себе на останнє місце: спочатку чоловік, діти, батьки, друзі – і лише потім вона сама. Вона перестає чути себе й перетворюється на жінку-функцію, яка просто тягне життя на собі.
Вона живе ніби на автопілоті й перестає розуміти, що насправді відчуває, чого хоче та що приносить їй радість. У цьому режимі поступово втрачається контакт із собою, а життя починає відчуватися не як проживання, а як нескінченне виконання обов’язків.
Як виглядає шлях клієнтки від відчуття «другосортності» до внутрішньої сили?
Шлях жінки від відчуття «я другосортна» до внутрішньої сили починається з чесності із собою. З моменту, коли вона нарешті помічає: я постійно втомлена, тривожна, незадоволена собою, надто жорстка до себе й живу ніби на автопілоті.
Наступний крок – почати повертати собі себе через дрібниці. Через маленькі щоденні вибори: «А чого хочу я?»
Але якщо дивитися глибше, то в основі теми впевненості майже завжди лежить внутрішній сором і програма нікчемності. Сором бути собою, проявлятися, помилятися, бути «неідеальною». І саме сором стоїть за великою кількістю страхів: страхом осуду, бідності, відторгнення і, як не дивно, навіть страхом власного успіху. Також величезну роль відіграє усвідомлення свого «внутрішнього критика» – того самого голосу, який постійно говорить жінці, що вона недостатньо хороша.
У особистій роботі я допомагаю жінці побачити й зрозуміти ключову причину її стану недостатності та внутрішньої невпевненості. Дуже часто корінь проблеми знаходиться набагато глибше, ніж здається на перший погляд: це може бути досвід теперішнього життя, родові сценарії або ще глибші, кармічні історії.
Дуже часто жінка все життя бореться не із собою справжньою, а з болем і програмами, які колись стали частиною її внутрішньої реальності.
Олесю, які звички або мисленнєві патерни заважають жінкам проявлятися? Чи може проявленість бути «тихою», без гучності і соціальних мереж?
Дуже багато жінок живуть у сильній залежності від чужої думки, бояться бути помітними, успішними, «надто яскравими». І, як не парадоксально, часто за цим стоїть не стільки страх невдачі, скільки страх власного успіху та лояльність до роду. Якщо в нашому роді ніхто не був багатим, проявленим, реалізованим, нам дуже страшно виділятися, бо тоді ніби можуть виключити з роду, і ми залишимося самі.
Також жінці дуже заважає внутрішній сором і переконання «зі мною щось не так». Саме це змушує ховати себе справжню, пригнічувати свої бажання та боятися відкрито проявлятися. Я сама проходила через це. Коли я прийшла в енергокоучинг, мені було страшно відкрито заявити про себе. Я думала про те, що скажуть люди з мого оточення й навіть із мого минулого, з ким я вже давно не спілкуюся. Абсурд, правда?
Тепер про проявленість: насправді ми вже всі проявлені. Ми проявилися спочатку точкою в маминому животі, а потім проявилися у цьому світі, коли народилися. Тому проявленість – це не лише про публічність чи постійну видимість.
Мені здається, саме слово «проявленість» стало дуже популярним із появою соцмереж. І багато хто почав вкладати в нього дуже багато всього: успіх, визнання, гроші, масштаб, любов до себе, реалізацію. Але сама по собі проявленість – набагато простіша. Це про «я є», «мене видно», «я не ховаю себе».
Тому так, проявленість може бути тихою, спокійною, взагалі без шуму та без соціальних мереж. Справжня проявленість – це не про те, щоб стати гучнішою. А про те, щоб перестати себе ховати.
Чим Ваші Telegram–канали допомагають або надихають жінок?
У своєму Telegram-каналі я ділюся матеріалами на тему саморозвитку, контакту із собою, внутрішньої опори та емоційного стану жінки. Я записую подкасти на різні глибокі теми, створюю енергопрактики та медитації, які допомагають жінці сповільнитися, почути себе й повернутися в контакт зі своїми почуттями та бажаннями.
Нещодавно, наприклад, у каналі проходив безкоштовний двотижневий марафон із повернення контакту із собою. Також там є практики та міні-тренінги на теми контролю, тривожності, розслаблення та вміння жінці перестати жити у постійній напрузі.
Олеся, які Ваші найближчі плани в роботі та розвитку?
Зараз мій основний фокус – групова та особиста робота з жінками. Я веду програму «Сила всередині», де ми працюємо з внутрішньою опорою, впевненістю, проявленістю та поверненням жінки до себе через глибоку внутрішню трансформацію.
Також я готую свій перший офлайн-ретрит для жінок в Італії та мрію в майбутньому проводити ретрити по всьому світу, включно з Україною, коли це знову стане безпечно. Паралельно я готуюся до вступу на психологію зі спеціалізацією в нейробіології, тому що мені важливо поєднувати енергопрактики, психологію та науковий підхід. Я вірю, що саме об’єднання духовного, роботи з психікою та розуміння мозку й нервової системи допомагає людині проходити глибшу й стійкішу трансформацію.
Що для Вас означає успіх та статус?
Для мене успіх – це коли я прокидаюся і радію цьому дню. Я не можу дочекатися, поки він почнеться. Я натхненна, у мене багато енергії. І так, мені може бути моментами страшно, і тоді я кажу: «Привіт, страх, я тебе бачу, і я все одно в це йду».
У контексті моєї діяльності для мене успіх – це про ту кількість людей, яких я можу по-справжньому торкнутися через свою роботу, допомогти їм змінити свій внутрішній стан і життя. І чим більшій кількості людей відгукуються мої сенси, продукти й робота, і чим більше я бачу їхні реальні результати та трансформації, тим успішнішою я себе відчуваю.
А статус для мене – це не лише про зовнішні атрибути. Так, я люблю красиві та якісні речі, люблю естетику, але справжній статус – це внутрішній стан гідності, цінності й цілісності.
Є люди, поруч із якими одразу відчувається енергія. Вони заходять у кімнату, і простір ніби змінюється. І це про внутрішню опору, про контакт із собою, про глибоке прийняття себе та про контакт із життям.
