З ЛЮБОВ’Ю В СЕРЦІ ДО УКРАЇНИ

КАТЕРИНА БУЖИНСЬКА

Народна артистка України, володарка понад 10 престижних нагород, 30 років на сцені, активна волонтерка, мама трьох дітей

Катерино, раді Вас вітати на сторінкам нашого глянцю. Безумовно, як і в усіх українців, Ваше життя змінилося після початку повномасштабної війни. Що стало для Вас найбільшим викликом у цей час?

Змінилось багато чого. На жаль, війна торкнулася кожного з нас. Мій брат  пішов добровольцем на фронт, в лави ЗСУ.  Пів року я дуже боялася повертатися в Україну, тому що в перший день війни я була в Києві, бачила початок війни на власні очі. Це був дуже великий стрес. І три місяці я не могла співати, у мене тремтів голос. І я намагалася  відновити свій  психологічний стан.

Пісня «Сила кохання» саме мені в цьому допомогла. У цьому кліпі знявся і мій батько, і мій брат, який якраз на один день приїхав з Бахмута в Чернівці. Я просто все зняла на мобільний телефон, і ці кадри увійшли в цей кліп.

У 2023 році ваш дует з Михайлом Грицканом був визнаний найкращим дуетом України та отримав відзнаку від Валерія Залужного «За сприяння війську». Як Ви познайомилися з Михайлом  і що стало поштовхом до творчої співпраці?

З Михайлом Грицканом  знайомі більше десяти років, адже ми земляки,  з Буковини, а саме з Чернівців. Але об’єднатися в цей тур на початку війни – це була наша спільна ідея. Я запропонувала зробити перший концерт у Болгарії, у Софії. Він пройшов надзвичайно успішно. І після цього нас почали запрошувати і в Іспанію, і в  Італію. У Фінляндію, Норвегію, Чехію, Словакію, майже вся Європа запрошувала нас. І ми на цих концертах проводили благодійні збори, аукціони і допомагали 10-й бригаді «Едельвейс», де служив мій брат.

Завдяки благодійному туру «Воля» ви зібрали понад п’ять мільйонів гривень. На які саме напрямки були спрямовані зібрані кошти?

Завдяки благодійному туру « Воля» ми дали понад 400 благодійних концертів на користь ЗСУ і зібрали вже понад 9 мільйонів гривень. Крім цього, були придбані  і медична техніка, і обладнання для шпиталів, і спальні мішки – це вже окремо.

Катерино, чи був концерт, який особливо запам’ятався, можливо, емоційною атмосферою, історією з залу чи реакцією глядачів?

Так, концерти в шпиталях для наших поранених захисників – це дуже такі щемливі, дуже потрібні концерти. Спочатку я сама розгубилась, я не знала, як правильно себе повести, тому що хлопці з такими сильними пораненнями, вони не хочуть, щоб їх жаліли. І в той же час ти хочеш з ними поспілкуватись, донести їм пісню, підтримати, подякувати, низько вклонитись. І от саме  ці концерти – це найдушевніші концерти під гітару, без  апаратури, без мікрофону. Просто концерти для серця, для душі.

Що для Вас означає бути сильною жінкою сьогодні?

Мене в шоу-бізнесі називають «Стійкий олов’яний солдатик». І такою, мабуть, я стала ще у 20 років. Життєві випробування мене загартували.

Катерино, нова Ваша прем’єра “Я вириваюся з любові” стала дуже близькою багатьом жінкам. Що стало головним внутрішнім поштовхом до її створення і яку особисту історію Ви вклали в цю пісню?

Пісня «Вириваюся з любові» – це найдраматичніша прем’єра осені. Дуже багато жінок мені написали повідомлення, дякували, говорили, що саме зараз переживають цей стан, болісний розрив токсичних стосунків. Звичайно, кожна з нас переживала зраду, і цей біль, і розпач, і розуміння того, що, мабуть, поруч не та людина, з якою треба йти далі. Але ця пісня все ж таки там є посткриптум у кінці кліпу. Подивіться уважно, що там написано.

Чи є у Вас пісня, яку ви ще не заспівали, але яка вже «живе» всередині?

Є багато пісень, які я буду скоро випускати: і дуетні , і сольні . І хочу сказати, що в піснях, у мистецтві, у музиці – усе моє життя. Я цим живу, я це люблю, це моя відрада,  радість. І без сцени, і без України я не можу жити.

Про що Ви  мрієте зараз?

Мрію про перемогу, про мирне небо над Україною. Мрію привезти дітей в Україну, тому що зараз троє моїх  дітей  за кордоном, в Україні тільки я. Мрію, щоб друзі мої, які виїхали,  могли повернутися додому. Мрію, щоб Україна була квітучою, багатою, економічно розвиненою державою, щоб усе в нас було добре. Це найголовніше.