3 лютого в Національному музеї «Київська картинна галерея» відкривається виставка «ADAMIANEBI / ЛЮДИ / PEOPLE» грузинсько-українського художника Темо Свірелі

Темо Свірелі — грузинсько-український художник, який понад 20 років жив і працював у Києві. Біженець грузинсько-російської війни, досвід втрати дому, вимушеного переселення та життя між культурами якого став однією з ключових тем його мистецтва. Образи людей є глибокою рефлексією про особистість, яка проходить крізь болючі події, не гублячи внутрішнього світла.

Виставка «ADAMIANEBI / ЛЮДИ / PEOPLE» об’єднує 15 робіт різних періодів життя митця. Від творів, написаних у 1990-х роках після війни у Грузії, до «Людей», створених в останній рік життя Свірелі, на початку війни росії проти України у 2014 році.

Серія «Люди» стала своєрідним підсумком творчого шляху. Це художнє висловлювання про плинність часу та здатність зберігати мрію навіть у моменти історичних катастроф. Сьогодні ці роботи звучать особливо актуально для українського
глядача, який проживає схожий досвід.
Творчість Свірелі балансує на межі кількох мистецьких напрямів і поєднує абстрактні та фігуративні картини, живопис, графіку, колажі, друк і фотоінсталяції. Його герої — артисти, воїни, генерали, царі, діти, ляльки, міфічні істоти, які походять із підсвідомого, казок, міфів і легенд.
Окремою подією в межах проєкту стане передача однієї з робіт Темо до фондів Національного музею «Київська картинна галерея». Цей твір є першим у музейній колекції, що репрезентує творчість художника, та важливим кроком у збереженні й осмисленні його мистецького доробку в українському контексті.

«Глядачі часто казали мені, що мої персонажі ніби знають якусь таємницю. Але це насправді не таємниця, а радше якась мудрість, розуміння того, що все змінюється, усе минає, час іде. Ось чому деякі персонажі тримають у руках годинники, а інші — ляльок, з якими вже не граються: час минув, дитина вже виросла. Йдеться про розуміння змін, про відхід, не чіпляючись за те, що вже минуло… Я хотів створити образ персонажа, який переживає зміни, не втрачаючи людяності та не втрачаючи своєї мрії», — Tемо Свірелі.

Не кожна історія завершується крапкою. Після неї продовжується життя — у пам’яті, у мистецтві, у людях.