КОЛИ ЖИТТЯ ПЕРЕВІРЯЄ
Психологиня с медичною освітою
Під час війни психологічна підтримка стала особливо важливою. Наталія ділиться власним шляхом у професію, розповідає про роль особистого досвіду в роботі з людьми та пояснює, чому любов до себе є основою внутрішньої стійкості і відновлення.
Наталіє, що найбільше сформувало Ваш власний стиль роботи психолога: освіта, особистий досвід чи робота з людьми у складних обставинах війни?
Мій власний стиль роботи психолога сформував мій особистий життєвий досвід. Я сама мала дуже складні обставини у особистому житті тому й прийшла в цю професію. Правду кажуть, що професійні психологи зазвичай травмовані особистості, зі своєю шафою скелетів (не всі авжеж) . Тому спочатку я бажала розібратися зі своїми проблемами, страхами, нерозумінням життя та знайти відповіді на ці питання, котрі були дуже складні.
Я, будучи маленькою дівчинкою перший раз потрапила у кабінет психолога в школі. Мені дуже хотілося подивитися на цю особу, котра здавалася мені феєю та розуміла мене з погляду. Так відбувалося моя перша зустріч з цією професією. Потім, я ставала дорослішою та мала багато запитань до життя. Коли я допомогла знайти відповіді для себе та навчилася розуміти природу людей, проживши життєві випробування, я вирішила допомагати іншим людям. Я розуміла через що їм прийдеться проходити та як це працює на результат, але допомагати вже професійно.
Ви працюєте з темами втрати, любові та самооцінки. Як навчити серце не закриватися після пережитого та повернути віру у себе?
Так, я працюю з темами втрати. На жаль цей запит став дуже актуальним та важким під час війни в нашій країні. Запити також дуже різні.
Правду кажучи, до початку війни запити стосувалися особистих кордонів, саморозвитоку, труднощів у взаємовідносинах та сім’ї, недовіри між батьками й дітьми та інше. А під час війни все дуже змінилося, тому що люди ніколи раніше не відчували жаху від ракет та шахедів , постійного страху від сирен – цього не було в їхньому життєвому досвіді. Відверто кажучи, цьому і нас ніхто не навчав справлятися з таким масштабом псилогогічного навантаження. Ми всі розуміли, як правильно працювати з трагедією, але не в такому обсязі й не таким тривалим її продовженням. Під час обстрілів у лютому 2022 року перше, що я зробила з моїми колегами, – це сформували групу психологічної допомоги у якій потрібно було допомагати підтримувати емоційний стан кожної матері, котра тікала з дітьми зі своїх домівок у стані шоку, іноді навіть гублячи дітей і не розуміючи, що робити далі. Саме в цей момент я зрозуміла, що недаремно обрала цю професію, яка допомогла мені не лише як психологу, а й як матері зорієнтуватися під час масового стресу, відокремити емоції та почати діяти як того потребує ситуація!
Якщо людина не може зупинити емоційну реакцію, їй потрібна допомога. Чим я займаюся й працюю по сьогоднішній день.
Навчити серце не закриватися після пережитого можна й це можливо, але немає такої пігулки , щоб зробити це одним днем. Для цього потрібен час. Комусь цей час потрібно провести просто в тиші, комусь краще в терапії за допомогою професійних методів. У кожного своя швидкість заспокоюватися та перепрограмовувати своє життя. Немає таких чітких шаблонів, які відсотково працюють. Знаю по собі: я відновлююся довше, ніж деякі інші люди, але водночас набагато шдидше розумію, що потрібно робити. У той самий час моїм клієнтам це дається набагато складніше й займає більше часу. Я просто хочу, щоб люди не засуджували себе, а починали прислухатися до свого внутрішнього голосу. Насправді кожен, якщо почне чути себе, сам зрозуміє, що йому потрібно насамперед, а що йому поки не треба! Ми усі різні, маємо різні характери, темперамент, ритм життя, навички, тому, кожному окрема рекомендація. Важливо не перейматися тим, що у інших все вийшло а в мене не виходить тому зі мною щось не так. Ні, з вами все так, просто ми всі різні й с цьому й є наша особистість! Просто треба знайти для себе час та почати приділяти увагу своїм потребам, своїм бажанням, проаналізувати своє життя до «точки сьогодення», зробити деякі висновки, що тобі потрібно, що ти так й не зробив для себе, чого тобі раніше не вистачало й що ти зараз думаєш про цю можливість, нібито тобі далі другий шанс переписати та й прожити інше своє життя
Якщо з людиною почати працювати саме з її внутрішнім досвідом та світом, спробувати вислухати її, запитати її про неї, намагатися її , зрозуміти вона згодом виявляє досить багато емоцій та переживань , які потім перетворюються в наміри та в майбутньому добре починають впливати на неї саму та зміни у її житті.
Віра у себе повертається , коли ми починаємо повертатися до себе в свою реальність, в свої бажання, в свої можливості та чітко усвідомлюючи, що нічого страшного не відбувається якщо ми помилилися або обставини ПОКИ не дозволяють нам бути щасливими. Ключеві слова ПОКИ, на котрих ми не зосереджуємося! Ми концентруємося на іншому …візьмемо приклад на майбутнє, й тоді ми по крокові кажемо собі: -«що я можу зробити для себе сьогодні?» й так само запитуємо себе кожен новий день та щось для цього намагаємося робити!!!!!
Віра як то пишеться у святому Писанні без діл мертва!
Тільки починаючи щось робити кожен день, ти відчуваєш себе краще. Згодом ти бачиш зміни як внутрішні так й навколишні, а також відчуваєш інший настрій і бажання не зупинятися в цьому напрямку.
Наші дії допомагають нам рухатися вперед, незважаючи ні на що, а маленькі кроки завжди допоможуть подолати страх та й піднятися з тяжкого стану , що вже є позитивним результатом нашого шляху!
Ви часто говорите про важливість любові до себе. Як зрозуміти, що це справжня любов, а не егоїзм чи самозамилування?
Чому я часто кажу про життєву необхідність любити себе?!Тому, що це дійсно важливо! Це не про примхи,і не про егоцентризм. Ні, це як кисень для живих людей та організмів, без котрого ми просто починаємо завʼядати( засихати)
Це природні умови для нормального функціонування організму, тобто для того щоб людина не втратила свою енергію, свідомість від постійних стресів, а жила й бачила, що життя це дуже важливий фактор, різноманіття якого залежить від твого настрою та відношення. Твоє життя- це дар.
Насправді вчитися любити себе – це також дисципліна, котрій потрібно вчитися з малого не зважаючи на свій вік та життєвий досвід. Й повірте, коли людина починає працювати над цим, вона дійсно стає сильнішою та щасливішою, радіючи маленьким речам. Коли тобі кажуть «дякую, що направили, коли людина усміхається, коли ділиться своїми враженнями» – це для мене дуже цінний результат! Справжня любов до себе починається з прийняття себе таким який ти є.
Як відрізнити любов до себе від егоцентризму- це робота в терапії з психологом, але деякі рекомендації від мене можуть допомогти наприкладі:
– коли людина починає відчувати, що нею маніпулюють, або її знецінюють і тд.
Як це виявляється? Егоцентріст ніколи не дозволить це зробити по відношенню до себе.
Жертовна Людина в котрої низька самоцінність, має комплекс рефлексів :
– спочатку каже «так», але потім думає навіщо пообіцяв, може шкодувати але не відступиться від свого «так», бо має страхи осуду від оточуючих
– Завжди має звичку звинувачувати себе
– постійно квапиться щось ініціювати, бо таким чином вислуговує любов та схвалення , також бажає щоб на неї звернули увагу
– Дуже хвилюється що кажуть про неї оточуючі
– дуже переймається тим що вона/він казав , бо знов ж таки страхи бути «поганим або недоречним» дуже сильно впливають на внутрішню поведінку та дії в суспільстві.
-Ось таким людям, потрібно працювати з «любов’ю до себе», бо якщо вона себе знецінює, її автоматично знецінюють інші люди які можуть мати маніпулятивну поведінку.
Ці питання пропрацьовуються в терапії . Це може займати великий проміжок часу, щоб зрозуміти та знайти причину, що послужило «тригером» , та виявити причинно-наслідковий зв’язок. Але цього не треба боятися, бо психолог працює з метою не на шкодити , а навпаки допомогти зцілитися від душевних ран та вільно без зайвих страждань жити у подальшому.
Наталіє, Ви маєте медичну освіту. Як це допомагає Вам у психологічній практиці: у розумінні тіла, реакцій, психосоматики?
Так, я маю медичну освіту. Дякуючи цьому , я також маю досвід допомоги пацієнтам. Наприклад, колись людина прийшовши на консультацію , мала проблеми зі здоров’ям, про котрі не розповідала мені, отже мої знання дуже допомогли під час епілептичного нападу.
Ви кажете, що людяність найкращі ліки від “нелюбові”. А що є Вашими “ліками” у моменти, коли самій важко або коли відчуваєте втому?
Все, що я рекомендую зробити, завжди було випробувано мною. Бо я також жива людина, котра живе у цьому світі й спілкується з тими ж самими людьми. Я також людина, котра має свої обов’язки та несе відповідальність, але пам’ятає що вона ЖІНКА!
В мене також є життєві труднощі та складні обставини які зачепили кожного українця. Кожному болить своє, таке життя. Але це не означає що ми маємо право скласти руки та дати собі можливість плити по течії. Інколи треба мати відпочинок, щоб набрати внутрішню силу та енергію, але потрібно розуміти, що якщо ти сам не хочеш працювати над собою, ніхто за тебе це не зробить! Це тільки моя відповідальність!
Людяність – для мене це дуже важлива річ, котра дійсно працює.
Якщо кожен з нас почне проявляти повагу до себе та своїх близьких, оточуючих, для початку зосередиться на своїх думках та вчинках , припинить шукати винних навколо й зневажливо ставитися до оточення це вже стане великим кроком до перемоги усіх нас та мирного неба над нами. Це моє бажання бути щасливою поруч з такими самими щасливими людьми! Є така мудрість життєва : -« як ти хочеш щоб відносилися люди до тебе, ти почни відноситись до них!» Все це залежить від нашого бажання та ставлення ! Це також є невід’ємною частиною моєї роботи над собою та своїм життям. Усі складні на перший погляд речі доволі прості. Головне мати бажання з котрого починаються зміни у житті кожної людини.
Чи є для Вас різниця між роботою онлайн та оффлайн? Як змінюється контакт і довіра у цифровому форматі?
Насправді під час оффлайн терапії ми можемо дізнатися більше інформації про людину, тому що її поведінка, реакція тіла, сама відповідає за неї. Бо є свідомість, котру контролюється пацієнтом, й несвідоме, де тіло може реагувати самостійно. Також це стосується комфорту для клієнта . Але життя ще під час ковіду внесло свої корективи.
Онлайн консультація стала нормою. Це було важко сприймати спочатку , бо цей навик люди в такому обсязі як зараз, тому не завжди наважувалися , але згодом це надало інші можливості та отримати розуміння, що в онлайні є свої бонуси, наприклад не треба нікуди їхати та втрачати час на трафік, тебе можуть не «вираховувати» під час бесіди й тому ти будеш б казати тільки свою правду…
Але ж професійному психологу нічого не заважатиме зрозуміти проблему. Це тільки трішечки більше часу може забрати в роботі. Під час наших сьогоднішніх обставин, для людей це вже звичайний стан , тому що потреба в допомозі вимагає отримати цю послугу незалежно від місця проживання. Якщо ми припустимо, що маємо таку можливість, та можемо зустрітися віч-на-віч, я думаю це було б чудово, бо в моменті ти більше бачиш як поводиться людина в тілесному стані, як її тіло реагує на незручні питання або відповіді, ти можеш просто потримати за руку, наприклад якщо робота відбувається з підлітками , зробити взаємно обмін аркушами для малювання, бо все це для них підтримка та її прояв це дуже важливо. Пам’ятаючи себе у підлітковому віці, для мене особиста увага , присутність дорослого фахівця завжди була кращою підтримкою .
Сподіваюся, що це все в нас ще попереду й ми будемо продовжувати спілкування саме таким чином. Але в деяких випадках це не принципове питання. Дивлячись з ким треба працювати!
Наталіє, що для Вас означає щастя та успіх?
Для мене Щастя – це бути по-перше вдячною за кожен день життя. По-друге щастя для мене, особисто під час важких обставин в нашій країні – це бути живим та здоровим, також щоб мої близькі були здорові та живі, жити під мирним небом, бачити навколо людей без сліз, або тільки від радощів.
Моє щастя -це бути вільною та незалежною. Щастя – це внутрішній гармонійний стан душі людини. Мій внутрішній світ має свої розуміння щастя: – це жити як подобається мені, мати свою родину, бачити як росте твоє дитина, та перетворюється в цікаву особистість, мати змогу допомагати близьким та нужденним, жити де мені комфортно та з ким мені добре , робити те що мені подобається, досягати своїх цілей, та радіти як великим так і маленьким речам у своєму житті кожну мить всупереч обставин .
Щодо професійної діяльності, щастя – це коли ти бачиш результат твоєї роботи, й він тобі подобається!
Як це ? Запитаєте Ви мене? Відповім, коли людина звернулася до мене з відчаєм , а в процесі терапії в неї з’явилася посмішка, радість, надія , розуміння що треба робити далі та натхнення продовжувати ЖИТИ !
Життя – це вже щастя, бо в когось його вже нема…
Працювати над якістю свого життя це постійний процес, котрий стає нормою нашого життєвого циклу.
